Прийняти як факт можна, зрозуміти - ні!

У грудні 2011 року ГО «Громадська рада управління курортно-туристичною індустрією Ворзеля (ГРУКТІВ) звернулась до Ворзельського селищного голови Венгрика О.П. із запитом щодо низки питань, пов'язаних з проектами відведення земельних ділянок під рекреаційні об'єкти (рішення Ворзельської селищної ради №13274-41-V від 02.07.2009р.) та з питань розробки Генерального плану селища.

30.12.2011р. надійшла відповідь...

Перш ніж проаналізувати її зміст, прошу читача уважно ознайомитися з рішенням Ворзельської селищної ради від 02.07.2009р.

    УКРАЇНА

     ВОРЗЕЛЬСЬКА СЕЛИЩНА РАДА

     СОРОК ПЕРША СЕСІЯ ПЯТОГО СКЛИКАННЯ

                                                        РІШЕННЯ № 1374-41 V

Від 02.07.2009р. смт.Ворзель

Про визначення місць та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження земельних ділянок рекреаційного призначення для закріплення їх на постійне користування за Ворзельською селищною радою для унеможливлення використання їх за не цільовим призначення та з послідуючим наданням на конкурсній основі під рекреаційні проекти після громадського обговорення та за їх результатами.

Заслухавши та обговоривши інформацію селищного голови Кухарського С.О., щодо необхідності збільшення надходжень до бюджету за рахунок діяльності закладів рекреаційного призначення, голови комісії з врегулювання земельних питань Афанасьєвої Н.С., депутатів Зажарського М.С., Молотієвської Н.Б. про визначення місць та надання дозволу на збір матеріалів попереднього погодження земельних ділянок рекреаційного призначення для закріплення їх в постійне користування за Ворзельською селищною радою для унеможливлення використання їх за нецільове призначенням та з послідуючим наданням на конкурсній основі під рекреаційні проекти після громадського обговорення та за їх результатами, керуючись ст.3 Земельного Кодексу України, Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні», селищна рада

ВИРІШИЛА:

Часть украинцев получат сразу две компенсации

Сбербанка СССР

"Витину тысячу" в качестве компенсации за обесцененные вклады СССР сегодня планируют получить 6 миллионов украинцев. Семьям, в которых и муж, и жена имели сберкнижки, дадут сразу две тысячи. Процедура получения средств стартует с регистрации вкладчиков, которая началась 2 апреля, пишет ТСН, ссылаясь на "Газету Киевскую".

"Уже зарегистрированным вкладчикам необходимо пройти несколько несложных этапов. Первый - актуализация данных. Чтобы узнать время и адрес учреждения "Ощадбанка ", где будет проводиться актуализация, вкладчикам необходимо заполнить форму на сайте банка в разделе "Информация для вкладчиков Сбербанка бывшего СССР". Мы понимаем, что средний возраст вкладчиков - 68 лет, и они сами вряд ли имеют доступ в Интернет. Поэтому просим родных, друзей, знакомых или соседей помочь им", - рассказал глава правления "Ощадбанка" Сергей Подрезов.

Если оставить свои данные по Интернету нет возможности, банкиры советуют звонить на "горячую телефонную линию" (0800-212-000 - бесплатно со стационарных телефонов). По словам Подрезова, в контакт-центрах ждут звонков вкладчиков 500 человек.

Кожного року, коли наближається День Перемоги, з усіх екранів і газетних шпальт насувається справжня лавина повідомлень та історій про Велику Вітчизняну війну. Вона, як повінь, поширюється, не знаючи меж, а потім відходить, і життєвий потік знову вертається у звичне русло, залишаючи у свідомості людей лише зворушливі, а деколи болючі, спогади.  Але є серед нас і ті, для кого спогади про велику вітчизняну є тим двигуном, що не дає духовно закостеніти і підштовхує до життя.  Це та невелика частка наших сучасників, яких ми називаємо ВЕТЕРАНАМИ ВЕЛИКОЇ ВІТЧИЗНЯНОЇ ВІЙНИ. 

Віддати шану героям Чорнобиля

        
зібралися мешканці Ворзеля   біля пам'ятного знаку, що встановлений у 2009 році на згадку про ті трагічні дні 1986 року. Пройшло 26 років, а біль від втрат не полишає ні тих, хто брав участь у ліквідації аварії, ні тих, хто вимушений був залишити землі своїх дідів і прадідів, ні тих, хто рятував від радіоактивної небезпеки своїх дітей... таких в Україні мільйони. Багатьох героїв Чорнобиля вже нема з нами, але пам'ять про них живе в наших серцях, у пам'ятниках, у назвах вулиць... Чорнобильці, як ми звикли називати ліквідаторів аварії, у ті небезпечні часи взяли на себе відповідальність за народ і за державу. А що держава? Чи віддає сьогодні вона належне своїм героям? 26 квітня про це будуть відверто говорити учасники ліквідації Чорнобильської катастрофи, які збираються з усієї України під стінами Верховної Ради.

Саме тому члени ворзельського осередку Всеукраїнського громадського об'єднання учасників ліквідації катастрофи на Чорнобильській АЕС, очолюваного Анатолієм Савату, зібралися 25 квітня біля пам'ятного знаку, щоб пом'янути своїх односельців, які пішли з життя від радіаційного зараження. Ініціатива була підтримана мешканцями Ворзеля, членами депутатської групи "Відродження Ворзеля", ГО "Громадська рада управління курортно-туристичною індустрією селища Ворзель", ГМО "Молодь Ворзеля".

Поминальну панахиду відправив митрофорний протоієрей храму "Преображення Господнє" Микола Волосянський

.

Усім ВАМ, наші герої, присвячується!

Велика Вітчизняна війна у спогадах ворзелян.

Дитячий оздоровчий табір «Енергія»

Дитячий оздоровчий табір «Енергія» розташований у мальовничому куточку сосново-дубового лісу курорту Ворзель.

4 зміни тривалістю 21 день з 28 травня по 28 серпня.

Вартість путівки - від 3000 грн.

Віковий контингент: від 7 до 14 років

Проживання в одноповерхових котеджах на 10 номерів ( душ, умивальник, туалет в кожному номері)

Розміщення в 4-містних номерах.

Харчування: висококалорійне 5-разове

18 березня пішов з життя видатний ворзелець, надзвичайна людина: герой Великої

вітчизняної, полум'яний патріот ворзельської землі, успішний господарник,

громадський діяч.

Вічна пам'ять і слава Вам, Дем'яне Захаровичу! Ваше життя довіку служитиме

прикладом всім прийдешнім поколінням!

Життя цього чоловіка легендарне - його святковий піджак не так вже легко носити, адже на ньому розмістилась 61 нагорода як знак фронтової та трудової доблесті, а його самого навряд чи можна назвати легендою, настільки він сучасний. Спілкуючись з ним на різні житейські теми, забуваєш, що він народився в 1916 році за самодержця Ніколая II. Хоч він і скаржиться на слух, зір та міцність ходи, але кожного дня долає щонайменше кілометр від свого будинку на узліссі до центру Ворзеля на Київщині, в якому мешкає ось уже шістдесят років. Сам про себе з гумором каже: "Батько говорив, що серед його вісьми дітей було п`ять розумних синів , а шостий - льотчик. І що тут поробиш, коли я,

    ШПАЧЕНКО ДЕМ`ЯН ЗАХАРОВИЧ,

полковник у відставці, народився із серцем сокола

Спогади мого дитинства пов`язані з Києвом. Наша сім`я мешкала на вулиці Червоноармійській. До речі, з цією вулицею пов`язана досить кумедна історія. Я з дитинства мріяв літати, а тоді було дуже модно займатися планеризмом. От ми з друзями вирішили побудувати планер. Грошей у батьків не візьмеш. Що робити? В той час, коли я робив креслення та збирав деталі, мій друг Ніка Ліховецький, вибачте на слові, шниряв по кишенях пасажирів трамваю і на таким чином зібрані кошти скуповув запчастини до майбутнього апарату. І коли я вперше злетів над Лабораторним провулком, то від захвату розгубився і сів просто на дах проїжджаючого трамваю. Ох і галасу було! Але ні у кого навіть думки не виникло мене здати до міліції. Взагалі киян пам`таю як найдобріших і найпорядніших людей. Мене багатьма місцями доля носила - вчився у льотному училищі в Севастополі, потім служив на Далекому Сході, пройшов Хасан, Халхін-Гол, Іспанію, фронти Великої Вітчизняної війни, брав Берлін, а закінчив війну у Кенігсберзі, але можу впевнено сказати, що Київ залишився в моєму серці, як найзатишніший куточок на Землі. Сьогодні я один, хто залишився в живих зі складу 182 Української авіадивізії, а в роки війни нас називали "чорна смерть". Літак Іл-2, оснащений чотирма кулеметами, двома гарматами та нашпигований бомбами ПТАП, від ударів яких техніка ворога розліталася вщент, називали літаючим танком. Нас боялися, чесно кажучи, не лише вороги, а й штабні до нас ставилися з пересторогою. Ми були занадто горді і сміливі, нікого не боялися і навіть смерті. З

 Точка зору

Чи врятує красу Євро-2012 та чи варта вона людського життя?

Приводом для написання цього матеріалу стала чергова страшна аварія, що сталася на перехресті між Ворзелем і Бучею біля затопленого кар'єру. Вранці 20.12.2011 багато мешканців Ворзеля по дорозі на роботу спостерігали сцену, що могла сміливо претендувати на участь в якомусь голлівудському блок-бастері. Велика двадцятитонна фура лежала догори дригом у полі, немов величезний хробак, що виліз зпід землі. Поряд розкидане скло, запчастини, вантаж, перекручена земля та сміття...Скоріше за все аварія сталася вночі. Причини аварії встановить слідство, проте вони  на цьому перехресті трапляються регулярно, ледь не щомісяця і не лише вночі, а навіть посеред білого дня....

Я ходжу через те перехрестя двічі на день як пішохід. По вихідних сідаю за кермо і вже перетинаю це перехрестя по декілька разів на день у ролі водія транспортного засобу, маючи 10-ти річний досвід керування. Тому при аналізі причин цієї аварії перше, що спало мені на думку: водій просто не впорався з керуванням. Та головна причина не у водієві. Для роботи на вантажних перевезеннях беруть, як правило, водіїв із великим стажем і досвідом. Перед виїздом у рейс їх обов'язково перевіряють лікарі, що визначають стан здоров'я та тверезість, та механіки, що відповідають за технічний стан автомобіля.

Зима до нас в цьому році поки що не прийшла. Отже, справжня причина аварії у тому, що це перехрестя дуже небезпечне, воно не освітлюється навіть вночі! Там немає елементарних світлячків або спеціальних відбійників. Якщо хтось вперше переїжджає цим перехрестям зі сторони естакади і не дотримується обмеження швидкісного режиму, в нього великі шанси вилетіти у поле, особливо вночі. Сподіватимусь, що в цей раз обійшлося без людських жертв. А от чи взагалі могло не бути цієї та ще багатьох аварій на цьому перехресті? Моя відповідь без вагань – могло! Досить поглянути на місце аварії відсторонено...

У книзі «Екклізіаст» (гл.4) є такі мудрі слова: « І втричі скручена нитка не скоро порветься...».

За цим висловом тисячорічний досвід. І той, хто живе за цими законами, приречений на успіх.

А як у нас? Навіть не беручи до уваги масштаби країни, а лише маленький її регіон, а конкретніше селище Ворзель.

Тут теж є три складові, тобто нитки: депутатський корпус, виконавча влада і громада. Останні півтора роки показали, що у ворзельській реальності дві ниточки у вигляді депутатів і влади успішно об'єдналися, а значить укріпилися. І завдяки цьому почуваються сьогодні досить впевнено і незалежно. А ниточка ворзельської громади залишається відокремленою і на перший погляд навіть не потрібною. Але це тільки на перший погляд – все ж не треба забувати поради древніх і мудрих: « І втричі скручена нитка не скоро порветься...». Адже влада зміцніє, а її авторитет піде лише догори, коли ініціатива буде йти знизу. Іншими словами – якщо люди відчуватимуть або хоча б житимуть ілюзіями, що їхні потреби враховані і ідеї втілюються в життя, хто б не був на владному троні, його будуть підтримувати. Найбільше ображає громаду елементарна річ – нівелювання її можливостей, потреб і бачень. Люди, а особливо ворзеляни - народ талановитий і небайдужий, гостро реагують на готові рішення, де головним гаслом є: « Ви сидіть собі тихо, а ми все за вас повирішуємо». Такого ставлення громада не пробачає.

А вислухати є що і кого. Так, серед ворзелян є класичні стратеги, є оптимістичні фантазери, є прогнозисти. Уявімо собі, що кожному з них надали слово, кожного вислухали. Хто може заперечити, що серед їхніх пропозицій не було б слушних ідей, які б, можливо, тільки посилили б позиції місцевої влади на рівні регіону і області.

Як приклад, наведу, на перший погляд, неймовірну ідею Віталія Іщенка, журналіста, винахідника, просто небайдужої людини, стосовно продовження гілки трамвайного сполучення від Пущі Водиці до Ворзеля. Не виключено, що пройде час і цей проект, як і дорога Ірпінь – Київ, із розряду ілюзій перейде в розряд перспектив, а потім реалій життя.

А таких проектів і програм не злічити, автори яких готові до «круглого столу» з владою. Важливо, щоб вона їх почула і запросила до спільних дій! Адже саме в такому стилі адміністрування проявиться її політична зрілість і подолання комплексу підліткового нігілізму.

Говорять цифри

Про роль жіноцтва у житті селища Ворзель

                                                      Ворзельські жінки найкращі!

Попередники і сучасники про жінок

«Якби не було б жінки, всі гроші світу нічого не були б варті»

«Жінка – видатна вихователька чоловіка»

«Жінка – це наймогутніше у світі єство, і тільки вона владна спрямувати чоловіка туди, куди веде його Господь Бог»

«Гарна жінка подобається очам, а добра – серцю; перша – дорогоцінна річ, а друга – скарб»

«Природа наказала жінці: будь гарною, якщо можеш, мудрою – якщо хочеш, але благо- розумною  ти бути мусиш»

« Жінка приходить у світ, щоб володіти, а чоловік – царювати, тому що владарює пристрасть, а править розум»

«Ніколи не замислювалася – жінка я або чоловік. Кожна жінка повинна відповідати чотирьом вимогам: виглядати як дівчина, поводити себе як дама, думати як чоловік і працювати як коняка. Іноді мені вдається відповідати усім цим компонентам».

Ганна Герман

Жартома про серйозні речі

Весела і одночасно сумна статистика: на 10 дівчат приходиться 9 хлопців, серед яких 2 наркомани, 3 алкоголіки, 3 геї, 1 нормальний, але жонатий...

Наше святкове дослідження розкриває таємницю, чому наших жінок так цінують у всьому світі. Виявляється, українська жінка – справжній феномен. І помиляється той, хто думає, що чорноброві, кароокі й пишнотілі красуні живуть лише у казках. Як свідчать результати дослідження, українка має принаймні три переваги перед іншими представницями слабкої статі. По-перше, вона страшенно працьовита, по-друге, має третій розмір грудей і, по-третє, – диплом про вищу освіту! Тож, яка на вигляд дружина, мати, донька козацького роду?

Що про нас думають чоловіки?

Висловлювання "скляна стеля" означає невидимий бар'єр, що обмежує просування жінки службовими сходами. Дотепер успіх жінки в бізнесі або на керівних посадах розглядається як дещо виняткове

Однак швидкість, з якою жінки просуваються нагору, говорить про те, що «скляна стеля» у найближчому майбутньому розлетиться на дрібні скалки.

Світова тенденція не обійшла й нашу країну. Можна сказати, що пострадянські країни, виходячи з економічних і суспільних особливостей розвитку, навіть більше схильні до матріархату, ніж інші країни світу.

Жіночі сторінки історії…

Таких сторінок немає в підручниках.
Історія людства від давнини до сьогодення залишається історією чоловіків.
Століттями суспільство замовчує ту роль, яку дійсно відігравала жінка, відводячи для неї сімейно-побутові  та обслуговуючі сфери життєдіяльності.
Скільки імен залишилися невідомими лише тому, що вони – жіночі…

Цей день у календарі звучить гордо -  Міжнародний жіночий день. А починався він доволі прозаїчно – 8 березня 1857 року текстильниці Нью-Йорка пройшли маршем "порожніх кастуль".  Працівниці вимагали підвищення зарплатні, поліпшення умов праці та рівних з чоловіками прав. Преса охрестила цю подію жіночим днем. За чверть століття марш повторили, а поліція розігнала жінок крижаною водою. Але у пам’яті незламних соціал-демократок ця дата закарбувалася і виношувалася аж до 1889 року. Тоді на першому Засновницькому з'їзді II Інтернаціоналу член Соціал-Демократичної Партії Німеччини комуністка Клара Цеткін вперше висунула ідею об'єднання жінок усього світу в боротьбі за повну рівноправність з чоловіками. Вперше  жіночий день святкувався 8 березня 1911 року в Німеччині, Австрії, Данії, Швеції.

Чисті води ворзельського ставу 

Цієї зими так складалися погодні умови, що люди, яким зазвичай дошкуляють січневі сніги і хурделиці, уже зачекалися на справжній морозець і сніговій. І диво таки сталося в переддень святкування Водохреща. На ставках стала крига, а земля вкрилася білосніжною ковдрою. Прийшло справжнє свято. Мабуть ще і тому цього року так багато люду зібралося біля водойм у готовності зануритися до хрещенських вод, аби відчути фізичне і моральне очищення. Під час традиційної хрещенської купелі на ворзельському ставі, яка щорічно з 2007 року збирає мешканців Приірпіння, як правило, ой як велелюдно.

А цього року до свята Водохреща у Ворзелі додалася іще одна подія – це відкриття центрального ставу після його реконструкції, що відбувалася наприкінці минулого року. До селища з урочистої нагоди з'їхалося багато гостей: народний депутат України Петро Мельник, депутати обласної ради Наталія Сімко та Ігор Борзило, представники Київської обласної адміністрації, керівництво та депутатський корпус Ірпеня та селищ, регіональних партійних і громадських організацій.

Скористатися можливістю зануритися у оновлені води ворзельського ставу зважилися не всі, хоча серед сміливців, яка вишикувалася у велику чергу на берегу ставу, були різні люди. І ті, хто близькі до політики, і далекі, політичні партнери і опоненти, колишні лідери і теперішні, молодь і літні люди. Спостерігаючи за ритуалом купелі у хрещенських водах, з'являється впевненість – ми всі єдині перед Богом і об'єднати людей здатна тільки віра і бажання змити з себе усі накопичені гріхи.

 Місцева влада постаралася, щоб ніхто з присутніх не змерз, організувавши гарячі напої та харчування. Зігріли присутніх і виступи вокального ансамблю Національного університету Податкової служби України, які веселили усіх присутніх різдвяними колядками і щедрівками.

  Але головною дійовою особою проведеного свята є депутат Київської обласної ради Наталія Сімко, за ініціативи якої та розпорядженням голови Київської обласної адміністрації Анатолія Присяжнюка з бюджетної програми очищення водойм Київської області були виділені кошти на реконструкцію ставків Приірпіння. «Робити добрі справи – це нормальне явище. Для цього потрібні лише воля і бажання. А оскільки збереження чистого довкілля – сфера діяльності., яка мені дуже близька, я і в подальшому буду розвивати екологічні програми», - зазначила депутат Сімко у своєму виступі перед громадою.

На роботи, пов'язані з очищенням ворзельського ставу було витрачено 300 тис. грн.. І це не межа. Як зазначив у своєму привітанні ворзелянам народний депутат України Петро Мельник на поточний рік з Державного бюджету України безпосередньо селищу виділено 4 млн. грн.. на проведення каналізації. Крім того, заплановано виготовлення проекту на будівництво дитячого садка.

Отже, будемо сподіватися, що слова, сказані у святий день Водохреща, обернуться добрими справами у 2012 році.

Алла Багірова

Нова дорога – нові перспективи Ірпеня

13 січня громадськість Ірпеня на чолі з народним депутатом України Петром Мельником, мером міста Володимиром Скаржинським, головами селищних рад Гостомеля, Коцюбинського і Ворзеля, депутатом обласної ради Наталією Сімко приймала почесну урядову делегацію на чолі з прем'єр-міністром України Миколою Азаровим, головами Київської облдержадміністрації Анатолієм Присяжнюком і Київської міської держадміністрації Олександром Поповим. Сам склад учасників зустрічі говорить про значимість події, приводом якої став запуск автомобільного сполучення між Києвом і Ірпенем новою автомагістраллю.